Використовуючи зарубіжний досвід управління грошовими потоками  бездумно, управлінці не досягнуть бажаних результатів, оскільки потрібно будувати  власні моделі управління грошовими потоками, адаптовані до українських умов господарювання.

В цілому ж можна стверджувати, що усі міжнародні методи управління грошовими потоками є дієвими і їх можна застосовувати для управління грошовими потоками на вітчизняних підприємствах.

Основна мета усіх методів ефективного управління грошовими потоками зводиться до того, щоб знайти мінімально допустимий рівень коштів, при йому буде можливо підтримувати життєздатність підприємства. Іншими словами, мінімально можливого запасу коштів повинно бути достатньо для забезпечення наступних цілей:

  1. своєчасного оплачування за товари, роботи та послуги, що отримуються від постачальників, оскільки в разі несвоєчасного погашення підприємство може або втратити можливі знижки, або отримувати штрафні нарахування;
  2. для підтримки кредитоспроможності, тобто можливості своєчасного погашення зобов’язань за отриманими позиками та кредитами;
  3. для погашення непередбачуваних витрат. [1, С.302].

Одним із найдієвіших методів ефективного управління грошовими потоками є складання бюджету грошових потоків, який показує прогнозовані надходження та витрачання коштів у результаті діяльності підприємства. Важливо оцінити, якою буде потреба в готівці в майбутньому на певні дати. Для цього прогнозується, як будуть змінюватися запаси, а також визначається планова зміна структури основного капіталу. Усі придбання за собою передбачають додаткові платежі – тобто додаткову потребу у коштах. Саме ця інформація і є основою для розробки прогнозів по оборотах грошових коштів, виникненню дебіторської заборгованості, сплачуваних відсотках та ін.

Бюджетування проводиться за звичайними схемами, які вже давно розроблені. Можна використовувати будь-яку зручну для аналітиків схему планування грошових потоків та відповідно будувати прогнози. [3, С. 165].

Для побудови бюджету потрібно використовувати наступні методи.

Метод гнучких бюджетів або метод бюджетного контролю

У процесі діяльності підприємства планові показники можуть не виправдовуватися. Для цього необхідно їх переплановувати. Такі бюджети, що переплановуються відповідно до непередбачуваних змін, називаються гнучкими. Вони дозволяють вживати заходи до певних ситуацій, що виникають у ході діяльності підприємства. Кожен прогноз гнучкого бюджету є по суті короткостроковим планом, який можна коректувати. В цілому ж сукупність таких короткострокових планів замінює початковий план.  Більш детально про гнучкі бюджети можна прочитати тут.

Ймовірний бюджет грошових потоків

Даний метод є продовженням методу гнучких бюджетів. Єдиною його відмінністю є те, що він моделюється не у відповідності до однієї умови, що змінюється, а декількох. Відповідно відбуваються і перерахунки. Це планування стає також короткостроковим прогнозом,  а його результат та відмінність від попередніх планів дає можливість спостерігати тенденції ринку, визначити математичне сподівання та середнє відхилення. Розрахувавши середні відхилення від початкових планів можна отримати показник ризику. Метод є простий для розуміння, однак для обчислення потребує великої кількості статистичних даних.

Змодельований бюджет грошових потоків

Суть методу полягає в наступному: 

  1. по кожному показнику, що прогнозується визначається 3 показники: реальний, мінімальний та максимальний;
  2. за трьома показниками визначається методом Монте-Карло випадкові значення для відповідних позицій;
  3. для кожної серії подій потрібно розробляти власні планові значення.

Багато підприємств вважає, що на розрахунковому рахунку потрібно залишати неторканий мінімум коштів, який допоможе в разі необхідності вирішити фінансові питання. Однак як саме розрахувати цей мінімум коштів? Цю суму фінансисти називають страховим запасом – це залишок коштів, який буде використаний у випадку:

  1. настання непередбачуваних ситуацій;
  2. необхідності підтримання компенсаційних залишків, які визначаються за угодою банків.

Величина поточних і страхових запасів грошових коштів залежить від обсягу операцій фірми, від того, чи легко робити прогнози грошових коштів на підприємстві і від того, чи підприємство використовує кредитні кошти для фінансування діяльності.

Зарубіжні методи управління грошовими потоками передбачають 4 моделі визначення мінімального залишку грошових коштів та контролю за ним:

  1. модель Баумоля,
  2. модель Міллера-Орра,
  3. модель Стоуна,
  4. модель Монте-Карло.

 

Необхідно зазначити, що залишки грошових коштів контролюються не тільки зі сторони підприємства, але і зі сторони банку, що обслуговує рух грошових коштів. Зарубіжні методи управління грошовими потоками, що знаходяться на розрахункових рахунках передбачають:

  • синхронізацію грошових потоків,
  • використання грошових коштів, що знаходяться у дорозі (дебіторська заборгованість),
  • прискорення надходжень грошових коштів,
  • оптимізація банківських розрахунків як в кількості, так і в часі,
  • контроль за розрахунковими виплатами.

Синхронізація грошових потоків

Синхронізувати грошові потоки необхідно для того, щоб можна було простіше здійснювати планування надходжень та витрачань. Це дозволяє найкраще спрогнозувати, яким повинен бути мінімальний залишок на рахунку для забезпечення поточної платоспроможності підприємства. В довгостроковій перспективі оптимізація залишків грошових коштів на рахунках дозволяє більш ефективно управляти фінансовими ресурсами та позитивно відображається на прибутку.

Використання грошових коштів в дорозі

Гроші в дорозі – це та сума коштів, що фактично є різницею між тими грошима, що вже пройшли на папері і тими, що проводяться по банківських документах.  Вартість грошових коштів у дорозі повинна бути мінімальною, що в кінцевому варіанті призведе до прискорення розрахунків із постачальниками, кредиторами. Завдяки прискоренню надходження коштів скорочується термін погашення дебіторської заборгованості, що в свою чергу покращує показник оборотності коштів.

Прискорення грошових надходжень

Є декілька моделей, які дозволяють прискорювати надходження коштів: система локбоксів, система розрахунків в порядку планових платежів з наступним акцептом, система концентрації банківських операцій.

Система локбоксів  – це можливість прискорити грошові надходження, що надходять за допомогою чеків. Розрахунки чеками – поширений варіант розрахунків, що застосовується у зарубіжних країнах. Суть методу у тому, щоб здавати чек для переведення в готівку потрібно в тому місті, в якому було виписано чек.  Банк, який відповідатиме за переведення коштів відразу матиме інформацію про отримання запиту на переведення коштів і інформуватиме отримувача (підприємство, що очікує гроші) про те, що чек прийнятий до розрахунку. Як правило,  використання даного методу дозволяє скоротити час переведення чеку в готівкову форму.

Система розрахунків в порядку планових платежів з використанням автоматизованого прийому платежа дозволяє планувати розрахунки в окремі дні без використання чеків. Система дозволяє прискорити переказ грошових коштів через те, що поштові перекази та кліринг не застосовуються.

Концентрація банківських операцій – це метод, коли використовуються одночасно не один розрахунковий рахунок, а декілька. Система виглядає наступним чином: підприємство використовує декілька розрахункових рахунків для збереження виручки. Фінансовий менеджер приймає рішення про те, щоб із даних рахунків переводити кошти на основний рахунок, який буде виконувати роль депозитивного рахунку. Тобто всі кошти, які потрібні для поточної діяльності, використовуються із звичайних розрахункових рахунків. А залишки коштів переказуються на основний рахунок для подальшого їх накопичення.

Контроль виплат (тобто контроль за витратами). Розрахунки із кредиторами повинні бути централізованими. Тобто для цієї операції потрібно виділяти контролера, який повинен слідкувати за розподілом коштів таким чином, щоб погашення боргів було максимально вигідним. Відповідно, такою людиною складається графік виплат, а якщо дата виплат не підходить, кошти можна використовувати для інвестицій. Такий метод дозволяє зменшувати час перебування коштів у дорозі та дозволяє прискорювати оборотність коштів.

Рахунки з нульовим сальдо

Це спеціальні рахунки витрат, що мають нульове сальдо, однак передбачають можливість отримання безпроцентного кредиту в разі потреби.  Тобто цей кредит задіюється тоді, коли приходить до оплати чек. Не зберігаючи гроші на розрахунковому рахунку, підприємство не витрачає їх для поточних потреб, однак для обов’язкових витрат підприємство застосовує кредит. Банк зобов’язується попередити підприємство про те, що надішли зобов’язання, і що вони є погашеними, і з того моменту на підприємстві виникають зобов’язання перед  банком.  Це дозволяє менеджерові отримати певний час для того, щоб організувати збір даних коштів, а також дозволяє більш виважено управляти  коштами на розрахунковому рахунку.

Розглянуті методи допомагають скоротити розмір коштів на рахунку до мінімуму, але їх застосування вимагає певних витрат, зокрема витрат на обслуговування банків. Управління грошовими коштами і ліквідними цінними паперами не може бути відокремлене одне від іншого. Вони взаємопов’язані.  Під ліквідними цінними паперами розуміються придбання короткострокових активів або депозитів, які передбачають нарахування відсотків на кошти, що тимчасово знаходяться на банківському рахунку. Однак слід зазначити, що такі кошти є низькодоходними у порівнянні із активною діяльністю, тому не варто обирати даний метод накопичення коштів у порівнянні зі активною діяльністю.

Література:

  1. Письмо Минфина РФ от 3 ноября 1997 г. N 3-А2-03 Об очередности списания денежных средств
  2. Брейли Р. Майерс С. Принципы корпоративных финансов. – М.: Олимп- Бизнес, 1997.
  3. Тумасянц Р.И. Управление финансовыми рисками и стратегия долгосрочного развития промышленного предприятия. Автор. … к.э.н. – М., 1997.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.