Вітчизняна практика оцінки інвестиційної привабливості проводиться за допомогою методів ЮНІДО, що основуються на теорії вартості грошей [2].  Дана методика застосовується при оцінці інвестиційних проектів в розвинутих країнах, однак останнім часом практика використання даних показників поступово зменшується.

Основні показники даного підходу наступні:

  1. чиста приведена вартість проекту (NPV – Net Present Value);
  2. внутрішня норма рентабельності (IRR – Internal Rate of Return);
  3. індекс прибутковості (PI – Profitability Index);
  4. період окупності (DPP – Discounted Payback Period).

Використання даних показників створює ряд проблем та сумнівів щодо їх достовірності. Досить часто розрахунки, що проводяться за допомогою даних методів, є хибними і не дають можливості достовірного прогнозування.

Основні проблеми, які виникають в процесі прогнозування грошових потоків за допомогою показників приведеної вартості, пов’язані із неврахуванням факторів впливу на підприємства, які не передбачені в момент прогнозування. Зокрема, за даними аналітиків, близько 41% із усіх проектів прогнозування грошового потоку не вклалися в часові межі, передбачені планом. 31% не вкладаються у закладений бюджет, 58% не виправдовують першочергові інвестиційні плани, а 60% повністю відхиляються від заданого плану через виникнення ситуацій, в яких необхідно було реалізовувати альтернативні плани.

Проблема недостатньої результативності прогнозування грошових потоків та визначення їх ефективності для інвестора ставить нове завдання – знайти методи, які будуть більш обґрунтованими і відповідатимуть запланованому рівню.

Основними факторами, що впливають на відхилення від планових показників є:

  • наявність зовнішніх ризиків та проблематичність їх прогнозування та оцінки впливу на діяльність;
  • необхідність диверсифікації ризиків кожного середовища, в якому реалізується проект;
  • брак сучасних інструментів визначення невідповідності поточних витрат плановим показникам.

Отже, перед інвесторами стоїть питання більш точного прогнозування майбутніх доходів, а також збільшення ставки дисконтування, оскільки саме ці фактори є найбільш впливовими щодо вирішення доцільності інвестицій в той чи інший проект.

Окрім даних проблем, що створюють умови нереалізації планів грошових потоків, є і інші чинники, які пов’язані із глобалізаційними процесами.

  • багато підприємств з часом відмовляються від стратегії виробництва якісної продукції на користь інших конкурентних факторів – ціни та кількості продаж. Саме тому зникає унікальність пропозиції, а в результаті, знижуються доходи, що не приводить до досягнення поставленої мети;
  • зменшення важливості нових технологій. На сьогодні науковий прогрес розвивається настільки швидко, що практично кожне підприємство виходить на ринок із власним інноваційним продуктом. В таких умовах актуальними стають не просто технологічні продукти, а високотехнологічних, які в змозі розробляти тільки одиниці.
  • при переході компаній на глобальні ринки, вона стикається із зовсім іншим середовищем, яке не можна було спрогнозувати спочатку. Це звичайна ситуація, коли на ринку з’являється велика кількість гравців із схожою і аналогічною продукцією, яку стає продавати все складніше.

Усі зазначені фактори в першу чергу стосуються правильного витрачання коштів інвестора. При здійсненні інвестиційної діяльності необхідно будувати стратегію витрат і складати кошториси.  Номінальна сума грошового потоку, яку інвестор планує отримати через декілька років має низьку інформативність, оскільки не показує реальну вартість та не дає можливість порівняти її із вкладеними інвестиціями в момент прогнозування. Тому виникає потреба у дисконтуванні грошових потоків, яке зможе врахувати ризики, інфляцію та інші негативні фактори впливу, з якими зіткнеться діяльність підприємства.

 

Кангро М.В. Методы оценки инвестиционных проектов: учебное пособие   /  М. В. Кангро.  – Ульяновск: УлГТУ, 2011. – 131с.