Модель CAMP була запропонованою у 1965 році У. Шарпом та Дж.Лінтнером. Відповідно до досліджень даних авторів ставка дисконту складається з двох складових: 1 – безризикові інвестиції; 2 – додаткова ставка, яка компенсує невизначеність при довгостроковому плануванні.

Сама ставка дисконтування згідно моделі CAMP визначається наступним чином:

ri = rf + B*(rm-rf)

  • ri – ставка дисконтування за моделлю  CAMP;
  • rf – безризикова ставка доходу;
  • rm – середньоринкова ставка доходу;
  • B – коефіцієнт бета.

Безризикова ставка як правило враховує середню доходність державних облігацій розвинених країн США та Європи і вона складає 8-10% річних. Що стосується України та рівень доходності по державних облігаціях, то її взагалі не можна зачислити до складу безризикових. В якості безризикової ставки можна обирати доходність державних облігацій розвинених країн та ризик або відсоток за короткостроковими банківськими депозитами. Це рівень 15%.

Середньоринкова ставка доходу визначається на основі інформації про рівень доходності акцій на ринку цінних паперів у галузі, до якої належить рівень оцінки. Тут знову ми стикаємося з проблемою практичної відсутності акціонерного капіталу у вільному доступі. Тому беруться показники індексу ПФТС або UX –  це середній показник по ринку цінних паперів, однак із врахуванням низької кількості гравців, даний показник не можна вважати середньостистичним по галузі.

Найбільша складність – при розрахунку бета коефіцієнту. Він визначається як частка між двома показниками : 1. коваріація між доходом на акції підприємства та середнім доходом на ринку цінних паперів; 2) варіація середньоринкового доходу акцій.

В умовах українського ринку показник визначити складно, однак як правило, для розвинених ринків використовуються середні показники на рівні підприємств-аналогів. Показник відображає систематичний ризик, який притаманний всім підприємствах, тобто це ризик, що пов’язаний із макроекономічними факторами. Однак, деякі економісти доповнюють формулу дисконтування за моделлю  CAMP показником несистематичного ризику підприємства. Цей показник визначається суто експертним методом і носить суб’єктивний характер.

Однак, навіть якщо враховувати вплив усіх цих показників та коефіцієнтів, відсутні дані по галузевій специфіці та специфіці діяльності кожного підприємства. Практика використання даних показників на великих підприємствах та корпораціях стала причиною того, що застосовувати методику до дрібного та середнього бізнесу, або бізнесу із специфічними видами діяльності – недоречно.

Таким чином, модель була удосконалена науковцем Ю. Фамом і К. Френчем за рахунок введення додаткових чинників : це розмір компаній та галузева специфіка, що впливає на дохід. Отже, формула стала ще доповненою трьома показниками.

ri = y + B (rm – rf) + si* smbt + hi * hmlt

  • si, hi – коефіцієнти впливу на доходність активу;
  • у – очікувана доходність за умови відсутності ризиків;
  • smbt – різниця між дохідністю  середньозважених портфелів акцій малої та великої капіталізації;
  • hmlt  – різниця між доходністю середньозважених портфелів акцій з великим та малим відношенням балансової вартості до ринкової вартості.

Трифакторна модель  CAMP у 1999 році була ще доповненою одним показником – швидкістю зміни ціни за певний період.

ri = y + B (rm – rf) + si* smbt + hi * hmlt  + wmlt

Можна однозначно сказати, що дана модель має місце для застосування в країнах із розвиненим фондовим ринком,  де можна отримати інформацію щодо доходності підприємств-аналогів. В умовах України та країн із нерозвиненими фондовими ринками перерахунок вартості за допомогою даного методу є неефективним, не говорячи вже про те, що він є вкрай складний за відсутності статистичної інформації.