Вперше запропонував дисконтувати грошовий потік Ірвінг Фішер, який показав дисконт як різницю між ціною у даний момент та в майбутньому, коли доведеться погашати борг за придбаний товар. Економіст зробив два вартісних порівняння: капіталу з доходом. При цьому капіталом вважав не тільки основні засоби та землю, але і професійні навички персоналу, які всі разом дають можливість підприємству генерувати позитивний грошовий потік. Доходом І. Фішер вважав вартість, яка є більшою, чим необхідна вартість для функціонування бізнесу.
Вартість капіталу оцінювалася теперішньою вартістю грошей, які підприємство отримає в майбутньому, а тому він ввів поняття відсотку, який і був пов’язуючим елементом між теперішньою вартістю і доходом. Фішер зазначав, що саме дохід і визначає цінність капіталу, а тому розглядав капітал як дисконтовану форму доходу.

Ідею підхопив Дж. М. Кейнс, однак дисконтування пов’язував не із відсотком різниці між вартістю, а зі схильністю людей що заощадження і споживання – він показав теорію граничної ефективності капіталу, яка базується на зменшенні його вартості у майбутньому. Однак економіст не зміг визначити зв’язок між теперішньою і майбутньою вартістю капіталу, а тому вважав, що необхідно відштовхуватися від основ забезпечення ліквідності капіталу при прогнозуванні майбутньої вартості.

Найбільш ґрунтовно підійшов до проблеми зменшення вартості Г.Марковіц, вчення якого і стали основою для теорії Capital Assets Pricing Model, він і став розробником теорії дисконтування.

Проблема дисконтування є досить суб’єктивною для кожного підприємства, оскільки немає універсальної моделі, яка би визначала сталий її розмір. Дисконтування залежить від багатьох факторів, які необхідно розраховувати для кожного підприємства у певний момент часу. Цими факторами є конкретність та ряд ризиків державного та місцевого рівня. Отриманий показник може стати неактуальним уже в наступному звітному періоді, а тому постає питання необхідності дисконтування як такого, а особливо його інформативності.

Теорія дисконтування передбачає ставку дисконту, що повинна відповідати мінімальному рівню доходності, який не залежить від напряму інвестиційний вкладень. Рівень доходності залежить від різних факторів, що включають і темп інфляції, і ступінь ризику, види діяльності.

Є різні методи для визначення ставки дисконту:

  • модель оцінки капітальних активів CAMP;
  • метод на основі визначення середньозваженої вартості капіталу WACC;
  • кумулятивний метод;
  • метод на основі рентабельності капіталу;
  • нормативний метод;
  • метод на основі мультиплікаторів.